Україна — велика країна з багатою регіональною кухнею. Хоча паска, крашанки і ковбаса є скрізь, у кожному регіоні є свої унікальні страви та традиції, які робили великодній стіл особливим. Ці традиції — частина нашої ідентичності, і сьогодні їх важливіше зберігати, ніж будь-коли.

Галичина (Львівщина, Івано-Франківщина, Тернопільщина)

Галицький Великдень — найбагатший на випічку. Тут готують не одну, а кілька видів паски: традиційну здобну, сирну бабку, а також мазурки — плоскі пісочні пироги з горіхами та сухофруктами.

З м'ясного — особливе місце займає голонка (свиняча рулька) і копчена кишка. До кошика неодмінно кладуть хрін з оцтом і домашню ковбасу зі значним відсотком часнику.

Особливість: На Галичині великодній кошик найбільший в Україні — він може важити до 5–7 кг.

Поділля (Хмельниччина, Вінниччина)

На Поділлі традиційно печуть «скоромну» паску — дуже здобну, з великою кількістю яєць і масла. Також характерна «пасочка» — менша за розміром паска, яку дарують дітям.

З унікальних страв — «сир» (паска сирна) із домашнього сиру з медом і горіхами, а також варені яйця у свячених гарбузових сім'янках — ритуальна страва, яка практично зникла.

Київщина і Полтавщина

Центральна Україна дотримується «класичного» великоднього набору. Але тут особливо шанується холодець із домашньої свинини та паштет із курячої або гусячої печінки.

На Полтавщині до великоднього столу подають галушки в сметані — звичайно, не в піст, але як перша страва після розговіння вони дуже популярні.

Особливість: Полтавська паска — нижча і ширша, ніж галицька, схожа більше на здобний хліб.

Слобожанщина (Харківщина, Сумщина)

На Слобожанщині великодній стіл поєднує українські та козацькі традиції. Тут готують «кагор» — домашнє солодке вино з темного винограду або чорниці. Обов'язковою є буженина — запечений свинячий окіст з часником і лавровим листком.

З випічки — окрім паски, тут печуть «жайворонки» — фігурки птахів із тіста, які символізують прихід весни.

Південь (Одещина, Миколаївщина, Херсонщина)

На півдні України великодня кухня збагачена причорноморськими впливами: грецькими, молдавськими, болгарськими. Тут до великоднього столу подають «коливо» — кашу з пшениці з медом і горіхами (схоже на кутю).

Також характерні фаршировані перці у томатному соусі та «сармале» — голубці у виноградному листі — спадщина грецьких і болгарських переселенців.

Закарпаття

Великоднє Закарпаття — найбільш «центральноєвропейське». Тут готують «гомбовці» — кнедлики з сиром або картоплею. До кошика кладуть «вудженину» — особливим чином закопчену шинку, яка зберігається місяцями.

З солодкого — «кремлик» — рулет із маком і горіхами, характерний для угорсько-української кухні регіону.

Особливість: На Закарпатті освячення відбувається вночі — після опівночної служби.

Волинь і Полісся

На Поліссі зберігаються найстародавніші великодні традиції. Тут до сих пір роблять «решето» — коло з паски, яке кладуть навколо великоднього яйця. Характерна страва — «кисіль» із вівсяного борошна, який готують у Страсну п'ятницю.

Також на Поліссі прийнято варити «писанковий борщ» — борщ, до якого кладуть шкаралупу від крашанок для «кольору і сили».

Що об'єднує всіх

Попри регіональні відмінності, є речі, які об'єднують Великдень по всій Україні:

  • Паска — головний символ свята
  • Крашанки та писанки — яйця як символ нового життя
  • Освячення кошика в церкві (у суботу або на ранковій службі неділі)
  • Розговіння після посту з родиною

Великдень — це не лише про їжу. Це про пам'ять, про коріння, про те, ким ми є. Цього року готуйте з любов'ю і пам'яттю про тих, кого немає поруч.